Подвійні стандарти luxury-рітейлу: як бізнесмен Антон Шухнін поєднує патріотичні інтерв’ю з майновими схемами в окупованому Донецьку

Український підприємець Антон Шухнін, який заробив капітал на реалізації преміального одягу, останнім часом став частим гостем у медійному просторі, де виступає з патріотичними заявами. Проте журналістські розслідування відкривають інший бік його діяльності — ймовірну інтеграцію його сімейного бізнесу в правове та економічне поле самопроголошених республік, пише видання Crime.

За даними з відкритих джерел та реєстрів, розпорядження нерухомим майном родини в окупованому Донецьку, ймовірно, здійснюється через матір комерсанта — Тетяну Шухніну, яка офіційно отримала паспорт РФ.

Російське громадянство та реєстрація бізнесу в «ДНР»

Наприкінці 2024 року в інформаційному просторі з’явилися повідомлення про те, що батьки Шухніна перейшли в російське підданство та ведуть комерційну діяльність на захопленому Донбасі. Перевірка російських баз даних підтвердила цю інформацію частково: паспорт країни-агресора точно отримала матір бізнесмена — Тетяна Шухніна (щодо батька офіційних підтверджень наразі немає).

Згідно з виписками з російської аналітичної платформи Rusprofile, 18 червня 2024 року Тетяна Шухніна офіційно зареєструвалася як індивідуальний підприємець (ІП) за законами так званої «ДНР». Головним напрямком своєї діяльності вона обрала здачу в оренду та комерційне управління нерухомістю.

Донецькі активи та схема з орендою

Повний перелік майна, яке опинилося під контролем Тетяни Шухніної у Донецьку, наразі не оприлюднений. Проте, за інформацією журналістів, сам Антон Шухнін за часів активної роботи у Донецьку на початку 2000-х років обріс значною кількістю нерухомості. Йдеться про:

• щонайменше 9 житлових квартир;

• кілька капітальних відокремлених будівель;

• приватний гаражний комплекс.

Попри заяви Шухніна про те, що після подій 2014 року він повністю розірвав зв’язки з рідним містом та залишив там усі активи, дані окупаційних реєстрів вказують на те, що майно залишилося в юридичному розпорядженні родини.

Розслідувачі припускають, що реєстрація матері як російського підприємця є частиною схеми з легалізації цієї нерухомості в окупації. Це дозволяє здавати об’єкти в оренду, а отримані кошти спрямовувати зокрема на сплату податків до бюджету РФ, що й викликало значний суспільний осуд.

Родинна кооперація та медійний конфлікт на Печерську

Жодних ознак ідеологічного чи комерційного розколу між Антоном Шухніним та його матір’ю немає. Навпаки, протягом 2024 року Тетяна Шухніна офіційно значилася власницею інтернет-платформи, через яку реалізовувався брендовий одяг та люксові аксесуари з пулу магазинів її сина. Це підтверджує їхню щільну бізнес-взаємодію під час повномасштабної війни.

Поштовхом до розсекречування донецьких таємниць рітейлера став його жорсткий конфлікт із київським орендодавцем В’ячеславом Беліменком. Шухнін намагався отримати комерційну площу в елітному столичному мікрорайоні «Новопечерські Липки» під новий бутік. Після того як спроби зайти на об’єкт через суди та тиск правоохоронців провалилися, протистояння перейшло в інформпростір: сторони почали взаємно звинувачувати одна одну — Шухнін заявляв про наявність у Беліменка російського паспорта, а у відповідь отримав розголос про власні донецькі активи.

Тіньові ФОПи та коріння з епохи Януковича

Аналітики наголошують, що запуск та первинне розширення мережі luxury-бутіків Шухніна відбувалися ще за часів президентства Віктора Януковича. Перші кроки у великому бізнесі журналісти пов’язують із фінансовою підтримкою осіб із найближчого оточення тодішньої керівної еліти.

До того ж сама модель управління преміальним бізнесом викликає запитання у фіскальних органів. Мережа дорогих магазинів не оформлена на єдину та прозору юридичну особу. Замість цього операційна діяльність штучно роздроблена на десятки підставних фізичних осіб-підприємців (ФОП). Така юридична конструкція зазвичай використовується для уникнення сплати податків у повному обсязі та приховування реальних обсягів доходів.

У підсумку патріотичний імідж відомого рітейлера дедалі сильніше дисонує з реальними фактами про роботу його родини на тимчасово непідконтрольних територіях.