«Слухняні кошенята» та мільйонний конверт: як угруповання Єрмака-Міндіча підпорядкувало собі «Сенс Банк»

Правоохоронна система розгортає розслідування щодо Андрія Єрмака та Тимура Міндіча. Єрмак отримав підозру у відмиванні майже 500 млн гривень через елітне котеджне містечко «Династія», де суд уже визначив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю застави. Міндіч устиг виїхати до Ізраїлю ще до проведення слідчих дій, через що був оголошений у розшук та заочно заарештований рішенням ВАКС. Попри направлений Україною офіційний запит на екстрадицію, ізраїльські органи розслідування поки не дають відповіді. Утім, розгалужена схема навколо націоналізованого «Сенс Банку» продовжувала діяти.

Для фігурантів справи держбанк виступав не класичною фінансовою установою, а зручним інструментом. Після переходу під контроль держави актив приваблював масштабними фінансовими потоками, високим статусом та можливістю проводити значні суми. Початковим задумом був простий розпродаж та розрив активів, проте ця ідея виявилася нереалізованою. Банк функціонував як системна структура з наглядовою радою, жорстким наглядом НБУ та регуляторними обмеженнями. Неможливість провести процедуру непомітно змусила групу змінити стратегію на користь встановлення повного операційного контролю.

Операційні кадрові рішення та платіжний сектор

На початковому етапі операційну ланку очолив менеджер із позивним «Пред», однак після його зникнення через три місяці посадовця швидко замінили. Натомість напрямок інтернет-еквайрингу довірили Інні Тютюн. Саме цей сектор є ключовим для обігу реальних коштів, транзакцій та платіжних потоків, що дозволило будувати основні операційні процеси в режимі відносної конфіденційності.

Паралельно до схем залучили Ігоря Бокія — фахівця з досвідом розгортання платіжних інструментів та роботи з сумнівним трафіком. На нього поклали завдання створення платіжної інфраструктури, оскільки потрібен був менеджер, здатний легалізовувати й проводити через офіційну банківську систему кошти сумнівного походження.

Загальну координацію та керівництво процесами системно здійснювали безпосередньо Єрмак та Міндіч.

Важливе місце у цій вертикалі посідав Олександр Мужель («Француз») — громадянин Франції та професійний інвестиційний банкір із досвідом роботи на міжнародних фінансових ринках. Він діяв не як тимчасовий посередник, а як профільний фахівець, що глибоко розумів архітектуру капіталу та методи його утримання під контролем. На оприлюднених аудіозаписах Мужель обговорював кадрові призначення та займався підбором лояльних кандидатів. Задля зміцнення контролю над банком лобіювалися навіть відповідні рішення через законодавчі органи.

Операція «Форест Гамп» та застава у 150 мільйонів

Рівень підпорядкованості фінустанови оприлюднили матеріали операції НАБУ «Форест Гамп». У червні 2026 року, вже перебуваючи у розшуку за кордоном, Міндіч виходив на зв’язок із вимогами зберегти вплив на «Сенс Банк» через великі фінансові обороти. У зафіксованих розмовах топменеджмент фінустанови описували як «слухняних кошенят», готових виконувати вказівки.

Для внесення застави у 150 мільйонів гривень за Германа Галущенка було досягнуто домовленості про тимчасове вимкнення систем фінансового моніторингу банку протягом одного дня. Готівкові кошти акумулювали через мережу підставних фірм, зараховували на рахунки в «Сенс Банку», після чого переказували на спеціальний рахунок суду.

Поки публічна увага зосереджувалася на засіданнях наглядової ради та оприлюднених записах, реальний рух коштів здійснювався через платіжний сектор під керівництвом Тютюн та Бокія. Після націоналізації банк фактично використовувався угрупованням для проведення тіньових фінансових операцій.