Від українського бізнесмена до кремлівського посланця: як Кирило Дмитрієв зрадив Україну

Бізнесмен із Києва Кирило Дмитрієв колись був зіркою українських інвестпроєктів, а нині — кремлівський посланець. Як він втік до Москви, зрадив державу та досі зберігає бізнес в Україні?

Про це пише СтопКор.

Колись його обличчя не сходило з екранів українських телеканалів. Він був у списку “своїх” для вітчизняних політиків, медіа та бізнес-еліт. Кирило Дмитрієв — фінансист який будував кар’єру в Україні та керував мільярдними фондами. Його проєкти рекламували зірки, серед партнерів — найвпливовіші бізнесмени країни.

Та тепер його ім’я — в контексті зовсім іншої країни. Дмитрієв став частиною кремлівського апарату, довіреною особою путіна на міжнародних переговорах. Його називають одним із тіньових переговірників між росією та США. І водночас він — людина, яку згадують у зв’язку зі скандальними недобудовами, ошуканими вкладниками та нерухомістю на десятки мільйонів євро.

Як йому вдалося пройти шлях від українського піар-фаворита до кремлівського представника? Чому він утік з України? І чи справді досі має бізнес-активи на Батьківщині?

“ОЛІМПІК ПАРК”

Котеджне містечко під Києвом, розташоване на мальовничій ділянці біля озера, мало стати вітчизняною Конча-Заспою нового покоління. Площа — понад 120 гектарів, кількасот котеджів, своя інфраструктура, парк, школа. Проєкт носив назву “Олімпік Парк” і активно просувався медійно — із залученням зірок, включно з тодішньою українською співачкою Ані Лорак.

Реклама — на рівні VIP, обіцянки — на рівні мрії. Дмитрієв обіцяв масштаб, якість, перспективу. Але вже за рік після старту будівництво зупинилося. Сотні людей, які вклали в котеджі по чверті мільйона доларів, залишилися з нічим. Понад 200 вкладників стали жертвами схеми, яку курував Дмитрієв разом із партнером Лагуном.

Попри заяви про добудову і зобов’язання, гроші не повернули, а сам Дмитрієв невдовзі зник. Він залишив не тільки інвесторів, а й величезну ділянку недобудованих маєтків — і вирушив у Москву. Тоді він вже очолював фонд Icon Private Equity з капіталом у понад мільярд доларів, а за словами вкладників, у земельній документації фігурувало ім’я його батька — професора Олександра Дмитрієва.

Юридична схема, за якою збирали кошти, порушувала українське законодавство: компанії не платили податків, укладали фіктивні договори доручення, а продавані ділянки не мали правового статусу. Ба більше — як з’ясувалося пізніше, навіть компанія “Олімпік Сервіс”, через яку проходили всі угоди, не зникла — її просто переіменували на “Нова Березівка”, залишивши керівництво незмінним.

Втеча до кремля

Олімпік Парк — не єдина сумнівна історія в біографії Кирила Дмитрієва. Раніше він уже був причетний до ще однієї масштабної схеми — запуску нішевого мобільного оператора FreshTel, який обіцяв революційний інтернет нового покоління.

Компанія активно залучала клієнтів, декларувала 30 тисяч абонентів, збирала кошти на обслуговування — і… зникла. Буквально припинила існування, залишивши клієнтів без сервісу і без грошей.

Ці афери зробили ім’я Дмитрієва токсичним для українського бізнес-середовища. Тож коли почали накопичуватись серйозні борги перед впливовими людьми, він раптово зник з поля зору. Як кажуть наші джерела, Дмитрієв утік до москви, рятуючись від наслідків своїх дій в Україні.

І саме там його історія набирає нового обертання.

Завдяки шлюбові з Наталією Поповою — подругою молодшої доньки путіна — він отримав доступ до найвищих кабінетів кремля. Дуже швидко Дмитрієв став головою російського фонду прямих інвестицій. Його не показували на російських телеканалах, не просували у медіа — він діяв тихо. Але саме його почали використовувати як переговорника від імені кремля. Особливо на напрямку взаємин з США.

 

Переговорник путіна

Людина без військового звання, але з економічним бекграундом. Саме таким ідеальною фігурою для “неофіційних” переговорів бачить Кирила Дмитрієва кремль. У лютому 2025 року він несподівано з’явився на переговорах між росією та США в Саудівській Аравії. А вже за кілька тижнів зустрівся з членами американської торгової палати.

Формально він просував економічну співпрацю. Але насправді, за словами експертів, його завдання було інше: затягувати процес, грати на випередження, створювати ілюзію конструктиву. Дмитрієв зображував себе поза політикою, мовляв, він — лише “економіст, а не про війну”.

Однак така гра — лише прикриття. Дмитрієв просував розблокування російських активів, намагався підштовхнути США до “глобальних” домовленостей, де питання війни в Україні виглядали б другорядними. Він презентував росію як економічного партнера, з яким варто мати справу, попри всі санкції.

За оцінками аналітиків, він діє системно: блефує, маніпулює, продає фантазії про бізнес-можливості в країні-агресорці. Та водночас саме він став голосом кремля в неформальному діалозі із Заходом.

 

Як Дмитрієв заробляє в Україні

Попри свою кремлівську діяльність, Кирило Дмитрієв, схоже, не порвав зв’язки з Україною. Він і досі значиться серед учасників кількох компаній, зареєстрованих на території держави. Одна з них — ТОВ “Українська мрія”. За даними Єдиного держреєстру, Дмитрієв офіційно залишається її співвласником.

Цікаво, що “Українська мрія” має у власності інші компанії — серед них “ЕЛІТ ЕКОКАРПАТ” і “КІНОДРАЙВ”. Ці структури належать до бізнес-групи, пов’язаної з родиною Едуарда Прутніка — кума Льовочкіна та колишнього чиновника з адміністрації януковича. Чи справді Прутнік нині курує бізнес Дмитрієва в Україні — відкрите питання.

Також Дмитрієв є співзасновником Всеукраїнської громадської організації “Антикриза”, зареєстрованої в 2009 році. Її адреса — Київ, провулок Рильський, 6. За цією ж адресою значиться і Благодійна організація “Фонд соціальних ініціатив Кирила Дмитрієва” — структура, яка свого часу організовувала проросійські заходи на території України.

І це ще не все: саме на Рильському провулку зареєстрований і той самий фонд “Icon Private Equity”, який Дмитрієв очолював на момент афери з “Олімпік Парком”. Виходить, центр столиці України досі є формальною базою для компаній, пов’язаних з посланцем кремля?

Ми вирушили на місце і з’ясували: у семиповерховій будівлі, поруч із Міністерством юстиції, про компанії ніхто не чув. Працівники запевнили, що фірми давно “з’їхали”. Хоча, як з’ясувалося, юридично вони й досі там зареєстровані.

 

Роль батька Олександра Дмитрієва

У тіні великої історії Кирила Дмитрієва часто залишається ще одна ключова постать — його батько, Олександр Петрович Дмитрієв. Він — науковець, завідувач лабораторії в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії НАН України. Людина, чий підпис фігурує у документах на земельні ділянки “Олімпік Парку” — проєкту, який перетворився на багатомільйонну аферу.

Здавалося б, до чого тут професор, біолог за фахом? Але саме він став формальним власником ключових активів — землі, компаній, навіть елітної нерухомості. Офіційна позиція НАН України: Олександр Дмитрієв не має жодних стосунків з російськими структурами, а з 2022 року перебуває у відпустці за власним бажанням без збереження зарплати.

Та згідно з даними податкової, він щомісяця отримує від Академії близько 3400 гривень. На рік — понад 40 тисяч з державного бюджету. І це попри те, що Дмитрієв-старший досі залишається членом наукової ради російської академії наук з радіобіології. Тобто водночас представляє країну, яка веде війну проти України.

Це не все. Його ім’я згадується у звітності кіпрських компаній, пов’язаних з інвестиціями на десятки мільйонів євро. У 2014 році на нього був оформлений офшор, який спочатку придбав папери на 59 тисяч євро, а вже того ж року їх переоцінили у 45 мільйонів. Крім того, на Кайманових островах зареєстрована дочірня компанія з капіталом понад 5,5 мільйона євро, яка позичила кошти фірмі “Veles Property” із Монако.

Ця компанія, ймовірно, належить родині Дмитрієвих. Названа вона, за інформацією журналістів, на честь домашнього улюбленця — сервала Велеса. На неї записана вілла на Лазурному узбережжі Франції. А поруч — ще одна нерухомість, яка оформлена на компанію Rocket Holdings, засновану у 2018 році Олександром Дмитрієвим.

 

Розкішний світ родини Дмитрієвих

Поки українські військові відбивають російську агресію, родина Дмитрієвих спокійно розбудовує імперію за кордоном. У їхній власності — нерухомість на мільйони євро у Франції, Куршевелі, а тепер ще й у Дубаї. У 2022 році, всього через пів року після початку повномасштабного вторгнення, професор Олександр Дмитрієв придбав дві квартири в ОАЕ. Їхня загальна площа — майже 1000 квадратних метрів. А вартість — 8,5 мільйона євро.

Офіційно він пенсіонер з доходом у кілька тисяч гривень. Та це не заважає йому володіти елітним позашляховиком, заміським маєтком під Києвом, квартирою в центрі столиці, землею та закордонною власністю. Джерела доходів офіційно не пояснюються. Але схеми через офшори, компанії-прокладки і нерухомість на близьких осіб дають уявлення про те, як працює родинна система.

І найголовніше — попри публічність цих фактів, жодних реальних дій з боку української влади щодо Олександра Дмитрієва досі немає. Він не під санкціями, не проходить по кримінальних провадженнях, не позбавлений наукових статусів. Навпаки — щомісяця отримує кошти з державного бюджету.

Його син тим часом сидить за столом переговорів між росією та США, просуває інтереси кремля, а в Україні й далі працюють компанії, на які оформлена нерухомість, рахунки та активи родини.

Це історія про системну зраду. Про українську родину з блискучою освітою, кар’єрою, грошима й зв’язками, яка замість того, щоб підтримувати свою державу — зрадила її. І продовжує безкарно існувати між двома світами — між війною та розкішшю.